Сучасна мовна особистість живе в просторі медіатекстів, представлених контекстом масової інформації. Можна говорити про відмітні риси цього нового інформаційного простору та особливості самих «комунікативних продуктів», створюваних у ньому. Медіатексти фіксують реальні події, занурюючи їх у нестабільний, мінливий соціокультурний простір і навантажуючи їх додатковими інформаційно-культурними смислами. Це вимагає особливої підготовки реціпієнта, споживача інформації, при інтерпретації всіх тематичних і смислових кодів таких нових текстів. Слід підкреслити, що обсяг і повнота інформації при створенні цих текстів збільшується не за рахунок фактологічного, документального боку висловлювання, а за рахунок «гри» (в широкому сенсі слова) різних текстових структур всередині одного медіатексту. Це теж створює труднощі для непідготовленого комуніканта при сприйнятті та освоєнні інформації.
Блог створено для педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів Дніпропетровської області
20 мар. 2015 г.
Типологія медіатекстів
Питання типології текстів і виділення базових категорій, які можуть бути покладені в основу членування текстового континууму, залишаються в лінгвістиці тексту відкритими.
Специфіку текстів, що функціонують в масовій комунікації, пояснюють через моделі комунікації, в колі яких класичною вважається модель американського політолога Г.Лассуелла: хто – що повідомляє – по якому каналу – кому – з яким ефектом.
Масова комунікація, представлена як більш-менш складний процес інформаційного зв'язку, враховує взаємодію різних елементів: автор, адресат, канал, код, текст, контекст, шуми, зворотній зв'язок, ефективність комунікації. Саме ці елементи можуть виступати критеріями типології медіатекстів.
Сутнісні ознаки медіатексту
Медіатекст можна розглядати, по-перше, як текст «в універсальному, класичному значенні цього поняття», по-друге, як унікальний тип тексту – на відміну від текстів інших сфер комунікації (наукових, художніх та ін.), по-третє, як сукупний продукт масової комунікації – тексти журналістики, реклами і PR, кожен з яких має свої специфічні характеристики.
В даний час чимало пишуть про те, що запропоновані в лінгвістиці ознаки є недостатніми при поясненні текстів, що функціонують в масовій комунікації. Оспорюються такі критерії, як форма існування тексту, вербальний характер тексту, закінченість окремих творів, авторство, обов'язкова наявність заголовка або надфразових єдностей.
Медіатекст: поняття, його обсяг і межі
Медіатекст (від лат. media textus «засоби, посередники, сплетіння, зв'язок, поєднання») - повідомлення, текст будь-якого медійного виду і жанру. Поняття «медіа текст» виникло в XX столітті у зв'язку з бурхливим розвитком засобів масової комунікації (медіа), коли на зміну традиційному друкованому тексту прийшли нові різновиди текстів, пов'язані з кінематографом, радіо, телебаченням, відео, інтернетом, мобільними телефонами і т.д. Поняття «медіатекст» широко вживається в медіаосвіті, в медіакритиці, медійній психології, де, зокрема, розглядаються питання медіасприйняття.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)