Медіатекст: поняття, його обсяг і межі

Медіатекст (від лат. media textus «засоби, посередники, сплетіння, зв'язок, поєднання») - повідомлення, текст будь-якого медійного виду і жанру. Поняття «медіа текст» виникло в XX столітті у зв'язку з бурхливим розвитком засобів масової комунікації (медіа), коли на зміну традиційному друкованому тексту прийшли нові різновиди текстів, пов'язані з кінематографом, радіо, телебаченням, відео, інтернетом, мобільними телефонами і т.д. Поняття «медіатекст» широко вживається в медіаосвіті, в медіакритиці, медійній психології, де, зокрема, розглядаються питання медіасприйняття.

Зміни в комунікативних процесах кінця ХХ – початку ХХI ст., що відображають потужний вплив на реальне життя сучасних мас-медіа, актуалізували проблеми, пов'язані з розумінням медіатексту. Найбільш затребуваний для позначення текстів масової комунікації термін «медіатекст» увібрав у себе паралельні, взаємозамінні або пересічні феномени – масово-комунікативний текст, мас-медійний текст, журналістський текст, публіцистичний текст, газетний текст, телетекст, рекламний текст, PR-текст, Інтернет-текст і т.д. Слід зазначити, що смислове наповнення терміна медіа дозволяє називати медіатекстом будь-який носій інформації, починаючи від наскельних малюнків, традиційних книг, творів мистецтва та закінчуючи суперсучасними феноменами технічного прогресу. Однак як узагальнюючий термін медіатекст закріпився саме за текстами масової комунікації. Інше питання пов'язане з об'ємом медіатексту, оскільки все, що залучено в сферу ЗМІ, цілком уживається в рамках цього поняття. Мабуть, свою пояснювальну силу термін знаходить при інтерпретації медіатексту як сукупного продукту трьох глобальних підсистем масової комунікації: журналістики, PR і реклами.

В даний час медіатекст набув статусу базової категорії в медіалінгвістиці, медіакультурі, медіаосвіті – нових напрямках лінгвістичної, філософської, педагогічної науки (роботи Т.Г.Добросклонской, Н.Б.Кирилової, Г.Я.Солганика, А.В.Федорова, Н.В.Чичериной та ін.). Можна говорити і про те, що теорія медіатексту претендує на самостійну нішу в рамках теорії тексту або прагне відмежовуватися від неї.