Медіатексти в сучасній масовій комунікації

Сучасна мовна особистість живе в просторі медіатекстів, представлених контекстом масової інформації. Можна говорити про відмітні риси цього нового інформаційного простору та особливості самих «комунікативних продуктів», створюваних у ньому. Медіатексти фіксують реальні події, занурюючи їх у нестабільний, мінливий соціокультурний простір і навантажуючи їх додатковими інформаційно-культурними смислами. Це вимагає особливої ​​підготовки реціпієнта, споживача інформації, при інтерпретації всіх тематичних і смислових кодів таких нових текстів. Слід підкреслити, що обсяг і повнота інформації при створенні цих текстів збільшується не за рахунок фактологічного, документального боку висловлювання, а за рахунок «гри» (в широкому сенсі слова) різних текстових структур всередині одного медіатексту. Це теж створює труднощі для непідготовленого комуніканта при сприйнятті та освоєнні інформації.

Типологія медіатекстів

Питання типології текстів і виділення базових категорій, які можуть бути покладені в основу членування текстового континууму, залишаються в лінгвістиці тексту відкритими.

Специфіку текстів, що функціонують в масовій комунікації, пояснюють через моделі комунікації, в колі яких класичною вважається модель американського політолога Г.Лассуелла: хто – що повідомляє – по якому каналу – кому – з яким ефектом.

Масова комунікація, представлена ​​як більш-менш складний процес інформаційного зв'язку, враховує взаємодію різних елементів: автор, адресат, канал, код, текст, контекст, шуми, зворотній зв'язок, ефективність комунікації. Саме ці елементи можуть виступати критеріями типології медіатекстів.

Сутнісні ознаки медіатексту

Медіатекст можна розглядати, по-перше, як текст «в універсальному, класичному значенні цього поняття», по-друге, як унікальний тип тексту – на відміну від текстів інших сфер комунікації (наукових, художніх та ін.), по-третє, як сукупний продукт масової комунікації – тексти журналістики, реклами і PR, кожен з яких має свої специфічні характеристики.

В даний час чимало пишуть про те, що запропоновані в лінгвістиці ознаки є недостатніми при поясненні текстів, що функціонують в масовій комунікації. Оспорюються такі критерії, як форма існування тексту, вербальний характер тексту, закінченість окремих творів, авторство, обов'язкова наявність заголовка або надфразових єдностей.

Медіатекст: поняття, його обсяг і межі

Медіатекст (від лат. media textus «засоби, посередники, сплетіння, зв'язок, поєднання») - повідомлення, текст будь-якого медійного виду і жанру. Поняття «медіа текст» виникло в XX столітті у зв'язку з бурхливим розвитком засобів масової комунікації (медіа), коли на зміну традиційному друкованому тексту прийшли нові різновиди текстів, пов'язані з кінематографом, радіо, телебаченням, відео, інтернетом, мобільними телефонами і т.д. Поняття «медіатекст» широко вживається в медіаосвіті, в медіакритиці, медійній психології, де, зокрема, розглядаються питання медіасприйняття.